З ким поділюся болем і журбою?
З Тобою.
З ким поділюсь пекучою сльозою?
З Тобою.
З одним Тобою розділю усе,
Що біль глибокий і печаль несе.
Що тисне серце й не дає спокою —
Розділиш тільки Ти зі мною.
І більш ніхто.
Ніхто не відізветься...
Кому потрібен біль чужого серця?
Всі люди немічні, у болях і жалях,
Самі віддати раді сум і страх.
І довго-довго смуток свій тяжкий
Ховають в шкаралущу сліз і мрій,
І кожен з них щодень, щоніч зоріє —
Коли ж то прийде той, хто зрозуміє!
А Ти, мій Господи, на всі мої жалі
Кладеш дрібок цілющої землі,
Що відкривала очі невидющим, —
І світ з'являється стобарвним і сліпучим.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Каков твой Бог? - Тамара Федотова Недавно мне рассказали историю, о том, как атеист,
насмехаясь над маленькой девочкой, верующей в Бога,
спросил : "Ну, и какой твой Бог?"
Она ответила: "Мой Бог такой большой,
больше всей Вселенной, и такой маленький,
что помещается в моем сердце!"
Поэзия : Письмо матери. - Николай Зимин Любите матерей.Цените их,пока они живы и вы можете поговорить и побыть с ними рядом.Ведь,любовь матери - самое дорогое,что у нас есть.И будет вечно.
Верю, знаю,меня ты любила,
Пусть не так, как хотелось бы мне.
Верю, знаю,меня не забыла,
Когда я забывал о тебе.
Может быть,потому я душою
От тебя вдалеке заболел,
Что не знаю,сказать ли успею
Все,о чем я сказать не успел.
